“Могутня енергія духу” – так охарактеризував творчу формулу роману “Містерія непокори Патріярха Йосифа” автор Левко Різник під час презентації книги, яка відбулась у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці. Письменник на достовірному історичному матеріалі зобразив шлях змагань Йосифа Сліпого, одного з найбільш духовних ієрархів Української Греко-Католицької Церкви XX, за утвердження у світі української національної ідеї. Саме могутня енергія духу, зазначив Левко Різник, допомогла Патріарху, після вісімнадцятирічних страждань на засланні, вийти нескореним із в’язниці, і в надзвичайно складних політичних умовах середини ХХ століття стати духовним і політичним лідером нації. За цей час Йосиф Сліпий не тільки зумів подолати зневіру в серцях ієрархів УГКЦ (після її ліквідації радянським тоталітарним режимом, але й сконсолідував українців всього світу навколо будівництва у Римі Українського католицького університету, собору Святої Софії, відкриття у різних країнах Європи українських церков, утвердження Києво-Галицького патріархату УГКЦ.
Ці історичні віхи в житті патріарха Йосифа майстерно описані в романі-есеї, який можна назвати своєрідним науковим дослідженням, вираженим письменником у цікавій художній формі.
Вражає ерудиція Левка Різника. Учасники презентації, а серед них були відомі державні і громадські діячі, письменники, науковці, аспіранти, працівники бібліотек та багато інших шанувальників таланту письменника, зазначали у своїх виступах, що письменник створив непересічний подвижницький твір. Автор зізнався, що затратив кілька років напруженої праці, щоб вивчити першоджерела - художні та документальні твори, газетні і журнальні публікації, архівні матеріали, для достовірного зображення образу Верховного Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого.
“Звісно, допоміг Патріарх, - усміхаючись, розповідає письменник. - Його могутня сила духу і цілеспрямованість, беззастережна відданість обраній справі, - надихала в мене ”.
Зауважимо, що дослідження життя і діяльності великих українців займає в творчості Левка Різника особливе місце. “Містерія непокори патріарха Йосифа” - це друга частина дилогії про Патріарха Йосифа Сліпого. Перша частина - “В’язень Христа ради.” вийшла друком у видавництві “Світ” у 2015 році. Крім цього, письменник видав трилогію – “Самотність Пророка”, “Поет і Владика”, “Доктор і професор”- об’єднану в структурну жанрову цілісність іменем Івана Франка. За словами письменника, базовою і вихідною тут є перша книга, в якій змальовано образ Великого Каменяра в усіх аспектах його менталітету. І хоч в творі задіяний матеріал, що стосується життєвого шляху від народження до часу написання поеми “Мойсей”, проте насвітлюються особливо лише ті моменти, коли в поета проявляються його виняткові здібності пророчо вникати в явища суспільного, політичного, соціального й національного буття українців під протекторатом колишньої імперії “Речі Посполитої”, існуючих Австро-Угорської монархії та Російської імперії. Але не в повній правді для поневолених українців. Бо народ, хоч і любить свого пророка, та не завжди до нього прислухається, - звідси і неповна правда. Тому пророк самотній, - бо народові в буденній метушні тяжко піднестися до величі свого вчителя. Через те письменник і закінчує роман аналізом поеми “Мойсей”,- щоб підкреслити найголовнішу франкову тезу стосовно визвольних змагань – сила Духа. В народі це звучало так: “В єдності – сила, в силі – перемога!”
У другому романі “Поет і Владика” письменник описує стосунки поета Івана Франка й Митрополита Галицького Андрея Шептицького й приходить до висновку, що обидва клали життя на олтар Вітчизни з однаковою метою, з однаковим завзяттям, але йдучи двома, паралельно текучими дорогами - світською і духовною, - хоча їхні дороги пересіклись лише один раз, - коли Франко відгукнувся на Послання Владики “О квестії соціальній”. Поет давно помер, а Владика до похилого віку відчував його присутність поряд, - в одній і тій же справі: в духовному і національному відродженні України. Письменник при тім звертає особливу увагу на причини й методи формування українського патріотичного духу в сина коваля Яця Франка й сина спольщеного графа Яна Шептицького, дошукується найдостовірніших аргументів. Ось той патріотичний дух і випрямив їхні життєві дороги в єдиний напрямок паралельно. Два титани, таким чином, стали поряд на історичному боєвищі в першій половині ХХ століття за “Рідну Хату” – Українську державу. Їхня діяльність, кожного в своїй сфері, кувала єдиний меч – жертовну патріотичну свідомість, яка невдовзі була випробувана за Другої світової війни в лавах ОНУ-УПА, й перемогла під час розвалу “імперії зла”.
У третьому романі_ “Доктор і Професор” Левко Різник досліджує творчі стосунки Івана Франка й Михайла Грушевського упродовж десяти років – з 1894 до 1905, - коли обидва найтісніше співпрацювали над проблемою розбудови Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові до рівня Академії наук. За той час Іван Франко дав усій Україні часопис “Літературно-науковий вісник”, а Михайло Грушевський “пашпорт” держави Україна - “Історію України-Руси”. Письменник тим десятиліттям обгрунтовано заперечує поширені інсинуації, ніби між І.Франком і М.Грушевським були якісь глибокі ідеологічні розходження аж до ворожнечі!
До слова, за трилогію "Самотність пророка", "Поет і владика", "Доктор і Професор, Левку Різнику, автору, і видавництву "Світ" в 2015 році було присвоєно звання лауреатів премії Президента України "Українська книжка року" у номінації “За видатні досягнення у галузі художньої літератури”.
У четвертому романі “В’язень Христа ради письменник” розповідає про Верховного Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого, зрештою Патріарха Української Греко-Католицької Церкви. Паралельно він досліджує життя і діяльність Андрея Шептицького. Ці два титани пліч-о-пліч працювали й діяли як видатні духовні особи й національно-політичні діячі упродовж 1939-1945 років у найвідповідальніший момент боротьби українського народу за відродження держави, проти всіх окупаційних режимів, які розшматовували Україну під час Другої світової війни. Андрей Шептицький виступає в цих умовах не тільки духовним провідником, але й політичним лідером нації, про що засвідчує його знамените Послання до вірних в час нацистської окупації “Як нам збудувати рідну хату”. Йосиф Сліпий був його першим помічником, а відтак, з кончиною Владики, очолив Церкву як коад’ютор, визнаний Апостольським Престолом з 1939 року.
Ось з таким багатим творчим ужинком зустрів своє 80-річчя Левко Різник. За що йому честь і слава від вдячних читачів і шанувальників таланту. З роси і води Вам славний ювіляре!
